Війна або мир
ПЕРЕДМОВА
ДРУЗІ УКРАЇНЦІ!
Мене звуть о. Ярослав Вишневський, я поляк, священик, місіонер у Папуа Новій Гвінеї 8 років без відпустки. У травні місяці, коли Росія орудувала на всю у пошуку так званих бандерівців чи українських фашистів, я залишив Папуа з чітким планом допомогти Україні. Не грошима та не зброєю, бо їх у мене немає, але словом духовного пастиря. Адже у місіонерів саме слово – це козир. У ньому є сила міцніша за ядерну зброю. Неабиякою працею видав брошуру, в якій пролунали миротворчі ноти. Дехто запідозрив мене у симпатії до Москви. Це не вірно. Я не прихильник кремля. У Польщі таких немає, окрім агентури. Не можна спокійно і дивитися, і схвалювати путінізм. Єдине в чому я грішний - симпатія до ошуканих і зомбованих людей, яких відправили на фронт як гарматне м'ясо під час другої світової, в Придністров'є, Абхазію, Нагірний Карабах, і пізніше на Донбас. Мені майже 60, але я міцний чоловік. Гартувався, працюючи серед донських козаків, які в 1993 році пообіцяли відправити мене на батьківщину в цинковій труні, твердячи що в Росії католикам не місце. Того ж року відвідав Грузію та в осетинському Цхінвалі потрапив під обстріл. Автобус був набитий місцевими вірменами, частина з яких вважалися моїми парафіянами в Ростові-на-Дону. Легковик, що супроводжував нас, допоміг нам врятуватися. За хабар нас заштовхали в останню вуличку, де ми простояли одну годину. Відвідував у ростовському Воєнведі поранених у чеченській війні, співчуваючи всім, хто туди потрапив.
У 2002 р. у документі Московської Патріархії, складеному 29 червня митрополитом Кирилом, котрий і нині є патріархом, мене назвали прозелітом. У результаті я був оголошений персоною нон грата і висланий з Росії 7 вересня 2002 р. Деякі люди думають, що мене могли й убити. Замовні журналісти звинувачували у шпигунстві, шахрайстві та у всьому подібному.
В 2003 р. я опинився в Луганську, 3 місяці замінюючи настоятеля о. Гжегожа Рапу. Пізніше мене призначили настоятелем у Макіївці, де я прожив 5 років, спостерігаючи за помаранчевою революцією. Вже тоді вороги "регіонали" говорили про те, що треба федералізувати Україну. Я це бачив, відчував і жалкував. Я нічим не зміг допомогти, хіба лише тим, що у прямому ефірі влітку 2005 р. на зустрічі з президентом Ющенком встав і просив жителів Донбасу вчити українську мову, як зробив це я – поляк.
Я сподіваюся, що літні українці пам'ятають мій виступ. Деякі сильно чіплялися. Я міг залишитися на Донбасі та попрощатися з життям, але я поїхав. Поїхав лікуватися до Китаю, потім до Ташкента і нарешті до папуасів. Перед тим, як поїхати, я тричі ходив пішки у паломництво з Донецька до Маріуполя. Єпископ Станіслав Падевський направив до Маріуполя ченців Паулінів з Кам'янця-Подільського. Вони були направлені для того, щоб Маріуполь став духовним центром України, і я вірю, що після всіх цих подій Маріуполь став містом мучеників та героїв. І духовним центром Маріуполь неминуче стане. Піт паломників і кров мучеників цьому гарантія. Проте час перемоги наближається. Україна має достатньо волі та зброї. І достатньо союзників. Кремль ніхто розсудливий не підтримує. Що треба на сьогоднішній день найбільше, то це молитва. Священики, особливо росіяни, піддакують своєму президентові і патріарху... і варто набратися мужності, щоб ведучи справедливий бій на захист України не потрапити в пастку надмірної ненависті, оскільки спокуса наслідувати кремль і змагатися з ним в озлобленості велика. Святістю перемогли французи англійців 500 років тому. Цією таємною зброєю Україна теж здатна перемогти. Саме до цього я місіонер з Папуа та колишній настоятель Бахмута, Горлівки, Шахтарська, Тореза, Макіївки та Мічуріно закликаю своїх колишніх парафіян з Донбасу, моїх друзів, католиків та віруючих інших конфесій, з ким встиг познайомитися... на Донбасі та у всіх приходах України. У всіх війнах перемагають ті, хто має сильніший дух. Міцніть дружбу з Господом Христом, Його Пречистою Богоматір'ю і всіма святими, яких імена знайдете в цій книжці. Хай береже вас Господь!
АНТИЧНІ ІСТОРІЇ
Популярність античних персон зростає.
Хоча багато хто цього не бачить, політеїзм повертається в західну культуру.
«Неоязичництво» не менш небезпечне, ніж неофашизм чи неокомунізм.
Усі три явища, які так яскраво присутні в 20-му та 21-му століттях, означають, що більше немає кому дбати про мир, проте популярність воєн зростає, як це було в примітивних культурах, у стародавніх цивілізаціях, які ще не знали Ісуса.
Наприклад. Присутність місіонерів у Папуа-Новій Гвінеї призвела до припинення міжплемінних війн і зникненню канібалізму. У країнах, які раніше славилися високою християнською культурою, сьогодні зникає прагнення до миру і пропагується війна. Просто чекайте, поки повернеться канібалізм. Варто зазначити, що канібали вбивали лише стільки ворогів, скільки могли з’їсти. Сьогодні абсурдно вбивають без причини, не їдять і навіть відмовляють у похованні тим, які так героїчно воювали за вітчизну на Донбасі чи під Херсоном.
Ми нарікаєм мусульманам про Джихад, але самі робимо щось дуже схоже і залучаємо духовенство. Тому мій діагноз: війну на Донбасі не варто називати справедливою війною, доки жодна зі сторін не спробує повернутися до своїх православних чи католицьких принципів милосердя, прощення, людської доброти і справедливості. Про це мало говорять, тому я вважаю, що ми маємо справу з війною язичників, які служать фальшивим ідолам, ось їхні імена...
1. ФАРАОН, з якого зробили бога
Біблійні герої, а пізніше Юлій Цезар, Нерон, Калігула та багато інших вимагали божественного поклоніння, і ті, хто не поклонялися їм, втратили життя й маєтки. Так створювалася плеяда мучеників.
Ми вшановуємо їх 30 червня, а й інші місяці рясніють такими іменами, як Агнеса (21 січня), Варвара (4 грудня), святий Юстин (1 червня), Святий Лаврентій (10 серпня) тощо.
Ближче до нас в часі такі святі й блаженні, як архієпископ Ромеро, Стефан Вишинський, Єжи Попелушко.
Це ті, які не хотіли поклонятися царям.
А скільки зараз таких мучеників в Росії, які не хочуть поклонятися Путіну... Борис Нємцов, Політковська... журналіст Гонгадзе. Православний отець Мєнь і католики о. Григорій Чорох OFMConv, Отто Мессмер SJ, Ян Фронцкевич і о. Кшиштоф Немийський з Астрахані.
Тих, хто загинув напередодні та під час війни на Донбасі.
Мученики 21 століття є неподалік від нас в Київі і в Москві.
Кожен день нові імена. Кожного дня нові кладовища «ні в чому невинних» жертв.
Скільки втратили свободу і життя «за Родіну, за Сталіна» в голодоморах і непотрібних війнах...
Скільки загинуло через те, що не поклонялися ні Леніну, ні Сталіну, ні Карімову в Узбекистані.
Скільки студентів загинуло на площі Тянь Ань Мен у Пекіні 1989 року, а скільки у Фергані під гусеницями танків.
Яку честь віддають президенту Туркменістану чи Казахстану. Чи варто згадувати Мао Дзе Дуна, зображення якого донині прикрашає центральні площі міст, стіни домів і театрів, а й гроші.
Під час виборів це ідолопоклонство можна побачити на вулицях міст і сіл різних демократичних країн. Польща не є винятком. Якби стільки грошей пішло на зображення Ісуса чи Чорної Мадонни, скільки політики ПІС (Право і Справедливість) і ГП (Громадянська платформа) витрачають на своїх божків, багато бідних людей мали б що одягнути і що їсти, бо саме вони є «Містичним Тілом Христа».
2. ГЕФЕСТ
Бог – Коваль, але сьогодні, можна сказати, уявляємо Бога автомеханіком.
Достатньо подивитися тільки на гонки Формули 1. Скільки шалених грошей витрачається на ці машини, скільки ковалів працює в цих сучасних кузнях. Мерседеси, Форди, Фіати, Сітроени.
Тойота, Мітсубісі, незліченні марки автомобілів, на конструювання яких витрачається багато коштів і завдяки яким ми маємо так зване «Глобальне потепління», через що озоновий шар зменшується з кожним днем.
Скільки часу та ресурсів ми витрачаємо на виготовлення та ремонт автомобілів. Автомобіль і володіння ним є властивістю бога навіть у руках священнослужителів і без винятку якої конфесії.
Я кажу в загальних рисах, можливо, я перебільшую, але ряд католицьких священиків, не кажучи вже про пасторів і батюшок, або патріархів і єпископів, які не можуть обійтися без робочого автомобіля.
Усі вони не можуть обійтися без Гефеста... тому що євангелізація має бути своєчасною та швидкою.
Папа Франциск пропагує дещо інший стиль. Будучи єпископом в Аргентині він не мав автомобіля і користувався громадським транспортом. Його бачили в трамваї та автобусі.
Але чи було воно ефективним, чи було воно ефективним у просуванні того, що було очевидним для Ісуса? Ходьба пішки або їзда на ослі вчить смиренню, яке властиве бедуїнам і папуасам, але такого смирення немає ні у вільній Польщі, ні в Америці. У цьому плані весь світ зійшов з розуму і у нас з'явився новий ідол - газ і нафта, які, власне, і надихають всі війни ...
Це і є той самий нектар Олімпу, який керує всіма ідолами.
Хтось знає ім'я "БІЗНЕС-БОГА" ... будь ласка, допоможіть мені, це випало з голови.
Але ж він існує.
3. МАРС - АРЕС
Іван Павло ІІ зазначив, що мільйони, зароблені спортсменами на стадіонах, є нечесними і несправедливими по відношенню до тяжкої праці шахтарів, фермерів і рибалок...
Тенісист на турнірі за один день заробляє стільки, що вчителям, навіть академікам, і не снились такі гроші, бо за ці гроші їм треба тяжко працювати все своє життя.
Спортивні змагання навчають дисципліни і вони є клапаном для спрямування агресії. Проте ми маємо багато прикладів нечесних спортсменів, які вживають допінг і не можуть грати у «чесну гру».
Він повертається як божество війни на футбольні поля та стадіони. Атмосфера «чесної гри». У спорті також все менше мирної поведінки, а жорстокі види спорту стають найбільш популярними. Глядачі радіють, коли хокеїсти б'ються ключками на льоді, а футболісти підставляють ногу. Я навіть не кажу про бокс, кік-боксинг чи боротьбу.
Добро все більше поступається місцем ненависті. Як наприклад, стосунки між Мессі та Роландо, або удар головою, який зробив Зінаддін Зіддан у фіналі чемпіонату 2006 року в матчі між Францією та Італією. Бачив на власні очі і не можу забути... Саме повернення Олімпійських ігор було передвісником того, що стадіони стануть конкурентами церкви і що по неділях ми вже не ходитимемо до Храму Христового, а підемо на всі спортивні змагання: регбі, гольф, футбол, крикет або музичні концерти. Ідоли збирають більше людей, ніж будь-яка Свята Меса. Я думаю, якби Папа відвідав нас знову, деякі вболівальники відвідали б «ПАПСЬКИЙ СТАДІОН».
Обстановка Мундіалів та Олімпіад яскраво нагадує літургійні дії зі лжесвящениками-вівтарями, факелами замість свічок, з рясними проповідями політиків та інших авторитетів і музикою.
ХЛІБА Й ВИДОВИЩ… СТАРОДАВНЄ ГАСЛО.
Сучасний світ і політика вимагають ті самі речі, і як багато на це витрачається.
4. АФРОДІТА - Венус
Конкурси краси збирають велику аудиторію, а примхи знаменитостей стають основою книжок і привертають натовпи до екранів, а читачів до популярних газет. Відомий термін «ЖОВТА ПРЕСА». Журналісти такого типу газет дотримуються цієї старої язичницької релігії.
Бітлз публічно оголосили, що вони популярніші за Ісуса, і хоча їхня популярність зменшилась, все ще є люди, яким більше подобається купувати їхні записи, а не Біблії. Скажімо чесно, більшість молодих людей витрачають свої заощадження на музичну техніку, смартфони для перегляду і т. і. Тому хтось міг би по-новому перекласти ім'я Афродіти - богиня ПОРНО.
До речі, навіть у Біблії були жінки, які хотіли бути обожненими, а порядні люди повинні були померти. Прикладом може служити Іродіада, яка забажала голову Івана Хрестителя.
5. АХІЛЛ і ОДІССЕЙ – троянський кінь
Чоловічим аналогом Афродіти і суміші Марса і Купідона міг бути Ахілл, якого, як і Гефеста, турбував дефект ноги, а точніше, п'яти... Ця історія показує, наскільки недосконалі ці псевдобожки і скільки лиха вони завдають собі та іншим.
У Голлівуді цю стародавню легенду популяризували. Ахілл нагадує ще одну жінку, яка хотіла, щоб їй поклонялися, як Афродіті, і, ймовірно, це Гелена, в яку закохався Паріс і був готовий віддати за неї корону.
Події, що відбувалися під час Троянської битви, детально описав Гомер, і багато художників черпали в них натхнення. Навіть у комп’ютерних війнах термін «троянський вірус» став популярним терміном для опису прихованого ворога.
Тож Одіссей, як і Давид, без великої кількості зброї та армії з групою з 20 сміливців здійснив прорив у битві під Троєю. Він заплатив за це вигнанням, що тривало 10 років, але в історію він увійшов як людина, яка своєю хитрістю, а не мечем, змінила хід війни. Хитрими чи ні, але Ісус просив нас бути такими, коли говорив, що ми повинні бути як голуби, а коли потрібно, як змії.
6. БАХУС - ВАКХ
Бог алкоголіків і наркоманів має багато послідовників у нашу пост-християнську еру, можливо, як ніколи раніше. Алкоголіки, наркомани та психопати не піддаються керуванню жодною установою через брак самоконтролю. Сім'я алкоголіка розпадається, і в багатьох сім'ях, навіть найдемократичніших країн, досі діє воєнний стан.
Наркомани тероризують і грабують своїх батьків. Психопати вживають різні психотропні речовини, й всяку марихуану і т. д. Майя має справжній успіх, тому що нюхати та курити всяку гидоту можна легалізовано. І як же в такому світі буде добре? Аморальні політики встановлюють аморальні закони, щоб позбавитися старих людей і новонароджених. Сім'я не пропагується, бо вона має бути знищеною. Пропагуються всілякі відхилення та гедонізм, який призводить до божевілля. Олігархи різних мастей тому є прикладом. Мислення в категоріях альтруїзму та милосердя зникає. Меценатів стає все менше, хіба що мова йде про бойове мистецтво.
7. НАРЦИС
Список стародавніх божків, оновлених сучасністю, набагато довший, але я залишаю його на уяву читача. Усі ми, особливо жителі заходу, маємо нарцистичні схильності, і саме це обожнювання самих себе є причиною того, що ми маємо так багато велосипедів і байків. Ми вішаємо багато дзеркал и ставимо ваги у ванній кімнаті, щоб перевіряти «над кілограми».
Ми кидаємося в усілякі спортзали, щоб схуднути, багато часу проводимо в салонах краси і так мало в храмах Істинного Бога, який чекає в Табернакулі і в конфесіоналі, але нікому не хочеться стояти в черзі до сповіді. Тепер є черги за смартфонами і за віагрой...
Навіть на президентських виборах все частіше перемагають актори з красивим обличчям, а не вдумливі філософи із здоровим глуздом. Замість мирних переговорів у нас війна ідіотів.
ОЛІМПІАДА БОЖЕВІЛЬНИХ ТРИВАЄ. Черга за божественним нектаром стає все більшою.
В ЧЕРГАХ СТАЮТЬСЯ БІЙКИ.
БІБЛІЙНІ РОЗВАЖАННЯ
1. Цар Давид – П’ять камінців
На думку деяких людей Давид є творцем молитви розарія. Він не засмутився, коли Голіаф вилаяв його. Він засмутився лише тоді, коли Голіаф почав хулити Бога. Так, махаючи камінням, він молився, і ми теж, коли виймаємо розарій з кишені, хочемо чи не хочемо, махаємо камінчиками розарія, тим самим відсуваючи силу зла від себе й від інших людей, яким сатана хотів би завдати шкоди.
Як знаємо Голіаф пообіцяв євреям, що настане мир і не доведеться гинути всьому війську, якщо хтось його переможе.
Чи є такий Голіаф в українській чи російській армії, який би вчинив настільки мудро і оголосив мир в обмін на запеклу боротьбу?
Чи уявляєте пана путіна з рогаткою, яку він дає пану Кличку?
Гарний сценарій.
Може Росія має такого велетня, з яким потрібно битися, щоб пан Зеленський міг вистрілити в нього з рогатки.
2. ДАНИЇЛ і леви
Як відомо перський чи то вавилонський цар мав слабкість до Даниїла та його єврейських братів. Спочатку вибрав їх, виховав і подарував їм найкращі кімнати в палаці. Дав їм хорошу їжу, одяг і посади в державних установах. Заздрісникам вдалося запровадити антиєврейські закони і, як відомо, Даниїл потрапив у клітку з левами, а Седрах, Місах, Авденаго пішли у вогненну піч.
Даниїл і його товариші вижили, а ті, хто думав, що мають над ним владу, були знищені. Чи може ця біблійна історія надихнути нас на дії? Відомо, що Даниїла засудили за те, що молився. За подібний злочини його братів посадили в піч.
За що карають сьогодні українців? Хто веде справедливу війну, а хто лиходій?
Коли таліби знайшли в американських таборах касети з порнографією і не знайшли жодних слідів молитви, вони відчули шалене задоволення від того, що вони фактично подолали невірних. Чи наші вояки часом моляться на цій війні? Бо, нібито, є багато капеланів з українського боку, але й у російській армії було немало священнослужителів, наприклад знаменитий Моторола... Батюшка з Ташкента.
Роль духовенства в цій та інших війнах неоднозначна. Що ми тримаємо в руках під час війни? Мотузку Давида чи Калашникова? Розарій або меч? Деякі священики з Америки заблукали в «теології визволення».
Що сказав Господь Ісус Петрові: ВСІ, ХТО ВІЗЬМЕ МЕЧА, - ВІД МЕЧА І ЗАГИНУТЬ.
3. ЕСТЕР - попіл та коров’яче лайно…
Ще один приклад тендітної, але красивої жінки. Її дядько Мордехай дав інструкцію, щоб не боялася короля та пішла без запрошення просити припинити «расові чистки». Яку хитрість вона використала, якими грошима чи зброєю перемогла своїх противників, які проводили расові чистки в Персії? Вона просто посипала голову попелом і навіть коров'ячим лайном, постила і змінила царське вбрання на жалобний одяг. Побачивши все це, цар зворушився, вислухав і покарав мучителів.
ЧИНИТИ МИР
1. Святий Лев Великий
Святий Лев Великий – це щось
Зупинив Аттілу, хоча не мав війська.
Ніхто того не знає, про що він говорив
Але найголовніше те, що
Командир великого війська пішов собі геть,
Не зруйнувавши Риму.
Цей текст у папуаській та англійській версіях на мелодію «Танцюй дурна, танцюй» папуаська молодь співала на багатьох відпустових святах. Особливо сподобалася пісня парафіянам із села Сасавору на острові Нова Британія. Мені було потрібно щось подібне, щоб пробудити духовно сплячу спільноту. І я думаю, що це спрацювало. У Папуа й досі трапляється, що ворожі клани час від часу б’ються на смерть за допомогою мачетів та саморобних пістолетів. Якщо хтось загине, люди не заспокоюються, поки не вб'ють когось із табору супротивника. Мирні переговори починаються лише тоді, коли досягається нічия.
Парафія в Сасавору має своїм покровителем святого Лева Великого, який силою аргументів, а не меча зумів зупинити могутню армію гунів, які нікого не поважали. Сьогодні це невелике плем'я в Дагестані, але колись вони мали репутацію, схожу на війська Чингісхана і Аттіли, їх вождя називали «бичем Божим». Якщо раніше вдавалося зупинити гунів словами, а не хаймерсами чи танками, чому б не спробувати ще раз. Можливо, у цьому світі є такий талановитий посередник, як святий Лев Великий. Напевно є. Треба його знайти. Пам'ятаєте, коли десятки автобусів з Маріуполя привезли людей до Запоріжжя, скільки було радості. Надалі триває обмін полоненими, тому посередництво можливе і дає результати. Варто спробувати.
2. СВЯТА ОЛЬГА
Смерть князя Ігоря привела Ольгу, його дружину і матір святого Володимира, до великої скорботи і жалоби. Не дивно, що вона вимагала данину від катів чоловіка. Маленькі пташки за голову князя Ігоря - це не так багато, думали лиходії...
Через деякий час, коли вбивці князя Ігоря знову спробували напасти на Київ, Ольга, за легендою, наказала підпалити пір'я птахів. І ті полетіли просто на батьківщину, несучи вогонь в будинки мучителів. Битви не було. Злі люди були покарані. Буває й таке, що саме небо накладає кару на мучителів, як, наприклад, буря в Лепанто, про що буде далі.
3. СВЯТИЙ ЯРОСЛАВ
Ярослава прозвали Мудрим, тому що він не любив воєн. Він любив будувати, а не руйнувати. Тому його приклад і натхнення є зараз потрібні Україні як ніколи. Він побудував місто Ярославль. І багато його будівель збереглися протягом 1000 років. Пізніше він те саме зробив у Києві і, окрім того, написав книжку, т. зв. «Десять слів», у якій він просить своїх дітей наслідувати його.
У Києві він залишив по собі собор на зразок «Святої Софії» з тим самим титулом. Храм Святої Софії зберігся, хоча нібито його бомбили російські літаки.
Ще одна заслуга Ярослава полягає в тому, що він підтримував дружні стосунки з багатьма європейськими королями. Завдяки чудовій дипломатії його діти одружилися з королівськими родинами Франції, Швеції та Польщі. Мало кому вдалося зробити теж саме в Україні...
Коли популярна телепрограма провела телефонне голосування за список кандидатів на «найкращого українця 1000-річчя», Ярослав безумовно переміг ї Хмельницького, і Мазепу,і Бандеру, і багато інших кандидатів... Навіть улюблений поет Шевченко програв Ярославу, яким я пишаюся, бо він мій покровитель. Великим серцем і небажанням воювати він переміг інших великих українців.
Саме такий святий нам сьогодні потрібен.
Хто буде наслідувати його, того ім'я витримає випробування часом. Хто буде ігнорувати, буде стертий з історії, як було стерте місце в Австрії, в якому народився Гітлер.
4. СВЯТИЙ ФРАНЦИСК - ЗЕЛЕНИЙ ПОЯС
Франциск є майстром миру. Найефективніший посередник в історії церкви.
Сім хрестових походів тривалістю майже 200 років. Величезні гроші і велика кількість людських жертв не зламали могутність ісламу і гегемонію султанів в Ізраїлі. Лише Франциск своїм інтелектом і добротою повторив успіх Лева Великого і домігся дозволу відновити місію в понад 20 містах Ізраїлю. Церкви, які Франциск відбудував у Святій Землі, стоять і сьогодні. Хоча династії змінювалися, але францисканці присутні в Ізраїлі вже 800 років і ніхто їм не перешкоджає. Вони користуються великою популярністю серед ісламістів до сьогодні. Султан аль-Каміль, який весь день розмовляв з Франциском, вручив йому зелений пояс як перепустку в усі міста імперії.
5. СВЯТИЙ ДОМІНІК І КАТЕРИНА СІЄНСЬКА
Сучасник святого Франциска Домінік дуже старався запобігти релігійним війнам між альбігойцями та католиками. Знання багатьох мов, доброта і благочестя допомогли йому в тому. У видінні Богородиця наказала йому використовувати розарій, щоб зняти напругу між двома конфесіями. І виявилося, що розарій є ефективний.
Ще більше вдалося зробити за допомогою розарію та інтелекту Катерині Сієнській.
Хоча вона не вміла ні читати, ні писати, проте, диктуючи мудрі листи одночасно семи секретарям, вона залучила до справи єдності трьох антипап і багатьох магнатів, які їх підтримували. Бо могла початися велика війна. Згідно з легендою цього не сталося завдяки молитви розарія.
6. ВАСИЛІЙ БЛАЖЕННИЙ
Історик Гвагнін у своєму описі Речі Посполитої 400 років тому описав облогу і зруйнування Великого Новгорода Іваном Грозним.
Було вбито близько 10 000 городян. Незважаючи на обіцянку, що якщо вони капітулюють, то збережуть своє життя. Жителі Пскова чекали своєї черги, але вони не чекали пасивно. Вони запросили Василія Блаженного і він наказав їм забити багато тварин і поставити їх на столах біля воріт міста, які мали бути відчинені навстіж.
Коли Іван Грозний підійшов і побачив багато сирого м'яса на гарно накритих столах, удаючи побожність, сказав: «НЕ ЗНАЛИ, ЩО Я ПОБОЖНИЙ І М'ЯСО В ПІСТ НЕ ЇМ…?»
• І все ж «людської крові нап’єшся»,- нагадав йому Василій Блаженний.
Таким чином місто уникло бійні, а Іван Грозний, уражений цими словами, ні з чим повернувся до Москви.
Зрештою, подібний аргумент міг би бути використаний у переговорах із путіним. Він також стверджує, що він побожний...
7. ЖАННА Д'АРК
ЖАННА Д'АРК пообіцяла боягузливому королю Франції, що виграє війну, якщо виконає 3 умови.
• Які? — запитав заінтригований король.
Йому стало цікаво, бо війна тривала вже сто років і кінця їй не було видно.
Жанна повідомила королю про три умови, які вона почула з небес:
1. Вигнати куртизанок із військових таборів.
2. Солдати повинні припинити вживати нецензурні слова.
3. Все військо до одного повинно піти до сповіді.
Ми всі знаємо чим це закінчилося.
Так, англійці спалили на вогнищі 19-річну візіонерку. Проте повідомлення про закінчення війни справдилося, головним чином завдяки вказівкам Жанни д'Арк.
8. ЛЕПАНТО
У Лепанто в Адріатичному морі сталося «диво природи».
Турецький флот, що складався з понад 1000 кораблів і 200 000 матросів, наближався до Італії. Ватажок турків написав Папі Римському ультиматум, що якщо той не здасться, то перетворить собор Святого Петра на стайні для коней.
Папа надіслав королям і єпископам листи з проханням про військову допомогу, а коли ті відмовили, він попросив усіх католиків молитися розарій в жовтні. Розповідь довга і захоплююча. Досить сказати, що буря потопила 27 тисяч турків. Їхні тіла знайшли на пляжі. Ще 30 000 моряків здалися, а решта втекли з поля бою. Це все історичні факти, які відбулися 7 жовтня 1571 року.
Люди борються, але Бог дає перемогу.
СВЯТІ БЕЗ ОРЕОЛІВ
1. МІКЛУХО МАКЛАЙ
Батько Міклухо Маклая був придністровським або молдавським німцем.
Мати з Білорусії - полька. У Січневому повстанні воювали три дядьки Маклухо. Коли він почав вивчати польську в Німеччині, мати сміялася з нього, що марнує час, бо вона не така патріотка, як її брати. Можливо, вона просто злякалася за долю сина. Він змужнів, закінчив медичний факультет. Подружився з Дарвіном і за сприяння російського царя та Санкт-Петербурзького географічного товариства першим європейцем здійснив наукову експедицію до Папуа-Нової Гвінеї. Багато хто випробовував щастя до нього, але більшість опинилася в канібальному котлі, як капітан Кук. Маклухо, однак, не здався. Він мав двох помічників в Папуа. Шведа і самоанця. Самоанець помер рано, а швед якось вижив. У них була зброя, багато дрібничок для тубільців і хінін від малярії та всіх інших хвороб. У скринях Маклухо було багато інших скарбів, таких як чай, насіння різних культур і наукові прилади. Через два роки корабель доставив його до Сінгапуру, де він відновив свої сили та повернувся до Папуа. За 10 років 1872-82 йому вдалося організувати 3 експедиції. Він подружився з папуасами, описав і дав назву багатьом селам і островам. Було засноване місто Алексішхафен, де пізніше жили місіонери та католицький єпископ. Він дружив з методистами і лютеранами. Він зробив багато, щоб принести цивілізацію на цю незайману територію, але у нього були й невдачі. Він звернувся до німців і англійців з проханням про автономію для папуасів, чого не було зроблено. Він просив царя дозволити Росії взяти папуасів під свій протекторат. До цього він теж не дожив. Він помер, не досягнувши 50 років, залишивши австралійську вдову з двома маленькими хлопчиками. Цар забезпечив їм довічну пенсію.
Така собі історія про мирне захоплення людських душ у надзвичайно важкому місці. Без бою одна людина приручила лютих канібалів. Чому нічого подібного не сталося в Маріуполі? Цивілізована Росія, як виявилось, гірша за канібалів. Канібали вбивають стільки, скільки можуть з'їсти, а тут, у Маріуполі, кілька тисяч недоїдених трупів згнили нанівець. Маклухо Маклай, безсумнівно, перевертається в могилі, а серійний вбивця з Новочеркаська на екзотичне прізвище Чикатило, швидше за все, пишається своїми земляками.
2. АДІОС - ДОКТОР ДЖОЗЕФ РЕЗАЛ З МАНІЛИ
Доктор Джозеф з Манілі володів 12 мовами. Він був поетом і скульптором. Він одружився з англіканкою і, хоча був охрещений як католик, багато років не практикував. Багато хто вважав його масоном, що він заперечував. Коли іспанці ув'язнили його і засудили на смерть за зраду, він попросив місцевих єзуїтів про сповідь, і вони організували йому вінчання, сповідь і причастя перед смертю. З цієї нагоди дружина контрабандою принесла до камери пляшку вина. А назад винесла з камери пляшку з прощальним листом від Джозефа до філіппінського народу. Лист, написаний іспанською мовою в 1896 році, викликав повстання і призвів до падіння іспанської гегемонії після 300 років їх правління. Така собі посмертна перемога поета. Слово дійсно має силу динаміту.
У цьому вірші «Адіос», який не втратив актуальності, молодий лікар пише, що одного дня його могила заросте травою та квітами, і якась маленька пташка, що сидить на могильній плиті, почує його голос і передасть привіт філіппінцям. І таким чином померлий оживе в пам'яті земляків.
Як він задумав, так воно і сталося. Нехай маріупольські могили зроблять таку ж послугу для України, яка заплатила велику ціну за прагнення до свободи, як д-р Джозеф Резал.
Будь ласка, перевірте це в Googl, чи ніщо з того, що написано, не є казкою. Такі перемоги над могилою трапляються, і не рідко. У цій історії справжня революція почалася в 1898 році і за три роки іспанців на Філіппінах вже не було, не вистачило сміливості ...
3. ЦЕ МАРІЯ – ПАПУАС БЕЗ ГОЛОВИ
В моїх розповідях час від часу можна знайти історії з Папуа-Нової Гвінеї.
Марія - це хлопчик, якого канібали схопили і деякий час відгодовували, щоб з’їсти, коли настане голод. Однак вони цього не дочекалися, тому що прибулі місіонери пояснили їм зло, приховане в цих практиках. Папуаси з ентузіазмом сприйняли Євангеліє і відмовилися від канібалізму. Однак вони не змогли відмовитися від полігамії. Хлопчику, якого врятували місіонери, на ім'я Куму – перекладається як салат, під час хрещення дали красивіше ім'я – Це Марія. Місіонери любили його, тому що він був здібним.
Він також був вправним у мистецтві володіння зброєю та в садівництві. Місіонери дозволили йому використати зброю для винищення диких свиней, які нишпорили в саду.
Однак коли Це Марія знайшов собі другу жінку після церковного вінчання, місіонери перестали йому довіряти. Він шкодував, що втратив репутацію, і брехав, що вижене другу дружину. Йому дозволили повернутися до роботи, але він зловжив довірою.
Він задумав велику помсту.
Дочекався дня, коли всі місіонери були в церкві, а також було багато корінного населення. Коли вони після меси вийшли з церкви, він став перед єдиним входом і всіх перестріляв, як кролів. Він цілився переважно в білих. Було 5 молодих сестер, 3 брати і 2 священики. Нікому не вдалося втекти. Вісім мирян також загинули, коли намагалися зупинити вбивцю.
Його самого через деякий час схопили і його ж земляки відрубали йому голову.
Проте є в цій історії щось дивне, щось подібне з війною в Україні, де негідники почуваються безкарними, а гинуть невинні люди. Іноді гинуть найкращі, ті, хто приніс освіту і свободу. Серед вбитих сестер, середній вік яких 23 роки, були медсестри та вчителя, 3 роки новіціату... абсолютно нова конгрегація сестер Пресвятого Серця Ісуса з Німеччини. Була серед них і одна полька з Галичини. Її звали Аніела Балка. Можливо, ще є родичі на Закарпатті.
Можливо, хтось прочитає цю історію і відгукнеться. Убивство сталося 13 серпня 1904 року в місії св. Павла в селі Гуптас біля Лануселя, парафія провінції Вунамаріта Рабаул, Папуа Нова Гвінея.
4. STILLE NACHT – ТИХА НІЧ
Розповідь про солдатів, які на Різдво сиділи в окопах. Це відбувалося під час першої світової війни. Французи і німці стріляли один в одного кілька місяців, а може й років. І коли на Різдво хтось заспівав «Тиха ніч» німецькою, через деякий час хтось із іншого боку заспівав те саме французькою. Замість перестрілок розпочався концерт колядок. Минуло чимало часу, поки солдати нарешті без погодження з командуванням, підняли білі прапори, почали вітатися, обіймати та ділитися шоколадом та іншими смаколиками. Хтось навіть знайшов м'яч, і гра почалася. Наступного дня солдати знову стріляли, але без прицілу і часто в небо. Про таке чудо треба молитися на російсько-українському фронті, і я навіть закликаю всіх вояків, щоб вони мали при собі білий аркуш і не чекали, поки генерали змилуються над ними. У Адвент, на Різдво, у Великий піст, на Великдень і навіть у травні чи жовтні битися не можна. Треба сповідатися, як радить Жанна Д'Арк, причащатися і прощати ворогові. Обійміть його і грайте в гру замість того, щоб вбивати.
5. ГОЛЕБІ З ТИХОГО ОКЕАНУ
Колись, а це був 2007 рік, я отримав запрошення до Слов’янська виступити зі словом до п’ятидесятників. Запросити приїхали чотири пастори цієї мегацеркви, яка налічувала понад 1000 осіб. Коли я побачив цей натовп зосереджених і напружених людей, мені було важко почати виступ. Цю зустріч я заслужив відкритим великоднім листом, у якому висловив думку, що багато виникає зла в Україні через те, що віруючі подають поганий приклад. Тому я заохочував їх до співпраці та дружби. Ефект був вражаючим.
Я говорив про Гамаліїла, який симпатизував апостолам і казав, що якщо вони брехуни, то після смерті Ісуса всі його учні розбіжаться. Він також казав, що якщо до розділу не дійде, то, можливо, вчення Христа є правильним. Усі промови того дня були екуменічними.
Той, хто виступав за мною, сказав, що японці навчили голубів атакувати американських голубів, які використовувалися для передачі зашифрованих текстів.
Проповідник підкреслив, що сучасні християни схожі на цих японських голубів.
Бог дав голубам і християнам місію проповідувати мир, але злий дух навчив хижих голубів, які хочуть війни...
6. МАТРОНА
Ще одна цікава історія, яку мені розповіли в Ташкенті під час відвідування мощей святої Матрони, це історія її життя. Мабуть відразу після її народження, коли батьки помітили, що вона сліпа, її віддали в державний притулок. Бог дав цій дівчинці багато талантів. Незважаючи на сліпоту, вона змогла знайти дорогу до батьків за допомогою нюху. Її кілька разів відправляли в дитячий будинок, і вона поверталася знову. Оскільки вона змогла випросити по дорозі грошей і їжі, батьки помітили, що ця розумна дитина для них не тягар, а благословення. Тож перестали її посилати, й в бідній хатині знайшли для неї кут.
Дитина продовжувала добувати їжу і гроші для великої сім'ї, а крім того мала цілительські здібності. Хворі, які приходили просити її про зцілення, відчували полегшення. Мабуть, вона була настільки прозорливою, що під час війни нею зацікавився Сталін і попросив поради, як перемогти нацистів.
Порада була така: ікону Казанської Богоматері необхідно кілька разів обнести хресним ходом навколо міста Москви, як колись Ісус Навин носив Ноїв ковчег навколо Єрихону ...
Сталін не хотів цього чути, тому що німецькі війська оточили Москву з усіх боків і не було можливості пройти процесією. Матрона порадила помістити ікону в літак і облетіти навколо міста. Як відомо ефект був позитивний. Виснажені німці залишили Москву і Сталінград, і більше не повернулися.
Ще один приклад того, що доля війни така, як у Лепанто... з Божою допомогою перемагає Давид, а не Голіаф. В даному випадку Давидом виявилася сліпа дівчина з Підмосков'я.
7. МАХАТМА ГАНДІ
Махатму Ганді запитали, як йому вдалося перемогти англійців без жодного пострілу та здобути незалежність шляхом пасивного опору, а не стрілянини. Він скромно відповів, що всьому цьому навчився від своєї дружини, неосвіченої селянки.
Незважаючи на відсутність формальних шкільних знань, вона володіла життєвою мудрістю, завдяки якій своїм терпінням і мімікою, нічого не кажучи, отримувала більше за інших. Як і в біблійній історії про Естер, її пасивний опір призвів до перемоги смирення над пихою та вченістю.
СУЧАСНІ СВЯТІ
1. ПЕТРО ТОРОТ
Під час Другої світової війни японці заборонили папуасам збиратися на молитву. Усі місіонери були під вартою. Катехитам під загрозою смертної кари заборонялося виконувати своє служіння.
Деякі катехити діяли в підпіллі. Одним із них був блаженний Петро Торот. Він публічно заявив, що японці не мають права керувати його країною та його церквою.
Коли його затримали, поставили два питання: «Чи ти проводиш нелегальні збори по неділях?»
Коли Торо підтвердив, його вдарили палицею по обличчю.
Друге питання: «Чи правда, що ти повчав селян, які хотіли одружитися з другою дружиною, що вони не повинні цього робити?» Коли японські судді Месіда та Гунто почули відповідь, вони вдруге вдарили його кулаком в обличчя.
Своїй матері та дружині, які взяли на себе посередництво, він сказав, що готовий померти і не покине роботу в церкві. Тож лікар ввів у вену Торота отруту. Торот помирав з розарієм в руці, бо перед цим попросив, щоб йому принесли його. Це була його остання воля.
Хоча японці хотіли нейтралізувати християн, вони не здалися і через тиждень після смерті Торота британські та американські війська зайняли Соломонові острови та північний кордон Папуа-Нової Гвінеї. Відтоді люди вірили, що смерть Торота змусила Бога змилосердитися над ними.
Смерть мучеників має велику вагу і силу в Божих очах. Невинні люди не гинуть без цілі. Вони заступаються перед Богом за нас.
2. АРХІЄПИСКОП РОМЕРО
Архиєпископ Ромеро був убитий під час відправи Святої Меси. Про нього знято фільм, який закінчується сценою освячення, під час якої чаша падає на вівтар, а закривавлений архієпископ на землю. Дуже зворушлива сцена.
Кров мучеників удобрює світ. Вона удобрює і перетворює.
Через вбивства, які зараз відбуваються в Росії та Україні, не варто вважати, що ці країни зазнають поразки. Поки що так, але потім земля, удобрена кров’ю невинних людей, породить покоління кращих непорушених і незіпсованих людей. Після Другої світової війни демографічні показники значно змінилися, особливо в Польщі. Це нібито закономірність. Нації, які втратили багатьох синів, стискаються і зосереджуються на народженні «наступного покоління». Нехай так і буде зараз, тому що і в Росії, і в Україні з демографією не все добре, і ситуація виглядає безнадійною...
Мучителі митрополита Сальвадору мали справу з переслідуваннями та вбивствами.
Так, їм на якийсь час все вийшло з рук. Проте осад історії безжальний. Імена мучителів зникнуть, а імена їхніх жертв будуть записані в книзі життя.
3. НЕЛЬСОН МАНДЕЛА - футбол
Мандела відбув 30 років у в'язниці з 1965 по 1995 рік.
Вийшовши на свободу, він переміг на президентських виборах у ПАР.
Білі чиновники вже виходили зі своїх кабінетів, а Мандела зібрав усіх разом і запропонував їм продовжувати працювати на тих же умовах, тому що йому не вистачало чорних освічених людей, щоб зробити своє президентство ефективним.
Крім того, він підтримав сильну команду білошкірих регбістів і попросив їх і надалі представляти країну на чемпіонаті світу. Просто терпіння до людей іншої шкіри та мови. Пробачивши своїх мучителів, він завоював їхню повагу, і держава й досі все ще сильна і найбагатша в усій Африці.
Чи ми б так змогли…
Мир всередині, в наших серцях, і він не залежить від того, скільки зброї у нас вдома.
4. ІВАН ПАВЛО ІІ – ватиканська гвардія
З самого початку Ватикан критикував Радянський Союз за численні злочини та переслідування віруючих. Сталін запитував про те, «скільки гармат у швейцарської гвардії у Ватикані»... у випадку Ватикану чи також Ізраїлю, оскільки це дві крихітні країни на карті світу, це не може бути правильним. Крихітний Ізраїль озброївся до зубів і, мабуть, має ядерну зброю, але не це визначає силу Ізраїлю, а інтелект тисяч видатних єврейських учених. У Ватикані їх теж не бракує, прикладом є Іван Павло ІІ. Хоча він виріс у родині австрійського офіцера, однак його батько і він сам були людьми, яких інакше не можна було назвати, як «голубом миру».
У спогадах Войтили є згадка про те, що коли він іноді прокидався вночі, то бачив свого батька на колінах, який щиро молився з розарієм в руці.
Все почалося під час війни.
Під час війни Кароль Войтила мав нагоду засмутитися, бо бачив загибель професорів Ягеллонського університету, яких він так любив. Багато однокурсників пішли в партизани, але він проголошував, що саме цього німці й хочуть, щоб ми вступили в нерівний бій. Левам на поживу. Інтелігенція не може вимерти. Войтила запропонував: не хапаймося за зброю, а ВЧИМОСЯ ДАЛІ, ніби нічого не сталося. За моїми спостереженнями багато українських емігрантів у Польщі скористалися цією можливістю і пішли вчитися. Вірю, що саме вони діють найбільш правильно і раціонально під час цієї війни. З часом їхні мізки зроблять для України більше, ніж танки чи хаймерси.
5. ПОПЕЛУШКО - перемагай зло добром
Польське село на Підляшші народило скромного, хворобливого, але дуже доброго священика.
Єжи Попелушко не знав скільки фальшивих людей оточувало його і скільки разів його обманювали. Спецслужби знали про нього все, і цькували його вдень і вночі за опіку над робітниками, за відправлення Святої Меси під час страйків і за патріотичні проповіді. У всіх своїх проповідях він заохочував до прощення і до повернення миру. ДОБРО ПЕРЕМАГАЄ ЗЛО.
Його побили, зв'язали руки і ноги. Замкнули у багажнику автомобіля й скинули з великої висоти до річки Вісла поблизу Влоцлавека. Вони думали, що він помер, але ж він все ж таки виступив у залі суду.
Коли зловмисників знайшли, влада застосувала проти них нібито незаконні заяви. Судді з комуністичного режиму хотіли відбілити вбивць і виставити священика в поганому світлі. Завдяки цьому ми мали змогу слухати по телебаченню та чути по радіо, яким чудовим священиком був Єжи. Він проповідував з гробу і говорив ясно.
ПОРАДИ ЛЮДЕЙ
1. КАРДИНАЛ ФРАНЦІС КСАВ'ЄР ВАН ТРАНГ
Єпископа Ван Транга заарештували лише тому, що його брат правив в проамериканському уряді Південного В’єтнаму. Він не мав жодних прав. Він сидів у низькому і вузькому кріслі, тому не міг ні стояти, ні потягнутися на ліжку. Декілька років. Він вижив, незважаючи на погане ставлення та погане харчування. У його камері була маленька пляшечка вина, замаскована під ліки, та ємність з хостіями. Ламав хостії на крихти і виливав краплю вина на руки, щоб була щоденна Свята Меса в камері і щоб не збожеволіти. Про все це йому вдалося написати книгу, ПРО НАДІЮ...
Він також пробачив своїх мучителів. Він не закликав до помсти. За це отримав титул кардинала і відповідальні функції у Ватикані.
2. Єпископ Східного Тимору
«Чому у світі так багато зла?» — запитуємо ми. Одна з найпопулярніших відповідей така: порядні люди перестали робити добрі справи. Сестра Фаустина щодня з цього сповідалася. Ми всі повинні сповідатись щодня з того, що тільки говоримо в неділю в акті покаяння: «Згрішив недбальством».
Єпископ Східного Тимору не занедбав можливість допомогти своїй крихітній батьківщині. Хоча в католицькій церкві священики не повинні займатися політикою, він, як виняток, став обличчям і вустами свого народу, над яким знущалися індонезійські окупанти.
Нібито він живе в Португалії. Він не був нагороджений жодною відзнакою. Він живе далеко від батьківщини і від політики. Він виконав свою місію і пішов відпочивати. Він не продовжив свій термін безстроково. Був на фронті і, коли перестав бути потрібним, повернувся до своєї справи.
3. МІХАЕЛЬ ТОМАС СОМАРЕ
Багато людей в Папуа почувалися комфортно під протекторатом Австралії і не прагнули до незалежності так швидко, як в африканських країнах. Було сказано: потрібно ще 30 років, щоб Австралія допомогла нам навчити кадри. Міхаель Сомаре стверджував, що 3 роки достатньо. Досі немає єдиної думки щодо того, хто був правий. Одне можна сказати напевно, що Австралія вже втомилася від поповнення скромного папуаського бюджету, а папуаси втомилися від дисципліни та вбивств. Тож дехто каже, що не почувався господарем у своїй країні.
Цікаво, що в особистому житті ця людина була дуже побожна і слухняна ієрархії католиком. Зараз такого симбіозу немає. Вся його велика родина з 10 осіб теж була такою. Як ніхто інший папуаський політик, він був вірний своїй дружині та церкві. Вона теж його поважала і любила. Так вона вчила і своїх дітей.
Куди б не їхав Сомаре, в іншу провінцію чи в іншу країну, леді Вероніка дзвонила йому в суботу ввечері і нагадувала, що він повинен піти до церкви на Святу Месу в неділю вранці.
З часів Сомаре, який тричі був прем'єр-міністром, у Богаенвілі точилася кровопролитна війна. Ця провінція хотіла незалежності, і уряд послав армію. Через шість років після початку Папуаської війни Сомаре відвідав Папа Римський Іван Павло II. Під час цього візиту він беатифікував Петра Торота та прочитав молитву за мир у Богаенвілі. Незабаром політик, слухняний папі, припинив цькування Богаенвіля, вивів військо і оголосив автономію на 20 років. Референдум мали провести через 20 років. Жоден політик ніколи не повертався до ідеї введення військ.
Папуаси завдяки миротворчій місії Папи зрозуміли, що немає нічого прекраснішого за чисте небо, вільне від бомб і військових літаків.
4. МАНІЛА - вулиця Всіх Святих
Нещодавно на Філіппінах суперечливого президента Дутерте змінив ще більш суперечливий президент Маркос, батько якого в минулому завдав багато шкоди своїм співвітчизникам. Молоде покоління цього не пам'ятає і машина виборчої кампанії дає шанс усім шарлатанам. Тим не менш, варто нагадати, що, будучи президентом, Маркос-старший вислав танки на вулиці Маніли, щоб стріляти по своїх. Що кажуть люди?
На головній вулиці столиці, яка називається проспектом Всіх Святих, люди стали навколішки, достали розарій і молилися. Хтось запихав квіти в дула танків. Після цього випадку солдати відмовилися підкорятися генералу, і йому довелося тікати до США.
Там зараз стоїть гарний «соцреалістичний» пам’ятник. На ньому видно людей, які тримають у руках чотки. На іншому боці вулиці знаходиться велика каплиця, над якою роль купола виконує величезна позолочена металева статуя Богоматері Фатімської.
Чи таке могло статися в Києві чи у Львові?
Якщо цього ще не сталося, треба зробити щось подібне.
5. ДЯКУЄМО ПУТІНУ
Мої розповіді доходять кінця. Останньою частиною будуть молитви та вірші. Я вірю, що читач знайшов у цій тарабарщині щось позитивне. До слів автобіографії, з якої я почав цю брошуру, додам happy end в справі сахалінського скандалу. Мені довелося під конвоєм покинути Сибір. Поліцейський сказав, щоб я сам купив квиток, бо інакше мене депортують і мені буде важко повернутися в Росію в майбутньому. У мене в кишені було 200 доларів, і цього вистачило, щоб дістатися з Хабаровська до Ніігати. Волею долі японська католицька сестра летіла тим же літаком у відпустку. Вона опікувалася мною в Камакурі поблизу Токіо, а потім я був під опікою французького місіонера польського походження в Кавасакі поблизу Йокогами.
Парафіяни з Йокогами зібрали складчину, тому що вони почули від свого парафіяльного священика, що моя мама була в комі в лікарні. Грошей зі збору вистачило на зворотний переліт до Польщі і навіть на гарний пам'ятник...
Через кілька місяців мені подарували новий місіонерський хрест.
Кардинал Гульбінович привітав мене особисто.
Він також привітав мою сестру, яка була присутня на церемонії в Гнєзні.
Цитую його слова:
«ДЯКУЙ ПУТІНУ. ЦЕ ДОБРИЙ ПАН. МІГ ТВОГО БРАТА ВБИТИ, А ТІЛЬКИ ВИГНАВ З РОСІЇ».
Хтось інший міг би сказати:
«Подякуй Путіну, міг би вдарити атомною бомбою, а трощить тільки іскандерами і сарматами».
Хтось із іншої епохи міг би згадати:
«Подякуй Сталіну за наше щасливе дитинство».
Часи міняються, а вірші такі схожі...
Коронки до святих
Написані на популярні мотиви молодіжних пісень.
Відмовляються на розарії так, як коронка до Божого Милосердя.
1. Отче наш… Радуйся, Маріє… Вірую в Бога…
2. На великих зернятках – один раз.
3. На малих зернятках - 10 разів.
4. Закінчення: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас! – тричі.
5. Розширене благання:
Від мору, голоду, вогню і війни врятуй нас, Господи.
Від раптової і несподіваної смерті вбережи нас, Господи.
Ми, грішні, Тебе, Бога, просимо: прости нас, Господи.
Ми, грішні, Тебе, Бога, просимо: вислухай нас, Господи.
Ми, грішні, Тебе, Бога, просимо: помилуй нас, Господи.
Коронка до Торота
Італійський мотив з фільму Піноккіо
На великих зернятках:
Торот – катехет - добрий чоловік -отець - опікун подружніх пар – зміцни нас у вірності шлюбу та вірності всім таїнствам - сакраментам.
На малих зернятках:
В Папуі в Ракунаі є святе джерело,
Хто з нього нап'ється, той буде зцілений.
Коронка до святого Михаїла
Мелодія: Тадеуш Росевич (Михаїл - Михаїл...)
На великих зернятках:
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, як було на початку, і нині, і повсякчас, і на вікі вічні. Амінь.
На малих зернятках:
Святий Архангеле, святий Михаїле,
Врятуй нас від зла,
Від гріха нас врятуй.
Коронка Святої Терезки
Мелодія: з пісні "Валентина" - про російську космонавтку Терешкову
На великих зернятках:
В серці містичного тіла Христа прагну перебувати – 2 рази.
На малих зернятках:
Боже святих і апостолів – прямо на небо на своїх крилах неси.
Коронка Алозія Гонзаги
Мелодія: мотив військової пісні «Прийди, мамо на присягу», Колобжег
На великих зернятках:
Вітаю тебе, люба мама, - ось Алозія лист- 1 раз.
Це його останнє слово – що він в Римі написав – 2 рази.
На малих зернятках:
Не хвилюйся і не плач – я за Христом поспішаю.
Допоміг я хворим людям і не жалкую.
Гарний човен вже чекає,
Час плисти на небо.
Коронка до стигматів
Мелодія: Тюремна тема (Чорний хліб-чорна кава)
На великих зернятках:
Через непорочне серце Марії – жертвую тобі, Отче Предвічній, - рани Господа нашого - Ісуса Христа - задля зцілення душ наших– 2 рази.
На малих зернятках:
Боже помилуй, Боже прости, заради Христових ран.
Коронка до Божого Милосердя
Мелодія і текст адаптовані для молоді – мелодія з рефрену «Голгофа»
На великих зернятках:
Отче Предвічний, жертвую Тобі Тіло, Кров і душу Ісуса, возлюбленого Сина Твого – на відпущення гріхів наших.
На малих зернятках:
Заради Його тяжких страждань, Господи, помилуй нас.
ВІРШІ
БЕЗБОЖНИЙ КОМУНІЗМ
Дві енциклікі відважні
Видав Ватикан перед війною
«Безбожний комунізм», і
«Verbrendene Sorge» (назва відомого послання Папи Пія 12 до фашистської Німеччини)
Фашизм і комунізм
Папа Пій засудив рішуче
Поки світ на ці кошмари
Дивився байдуже…
Що Гітлер і Сталін
Озброєні до зубів
Світ знав, але ігнорував,
Сп'янілий прогресом
Голлівуд продовжував
Знімати фривольні фільми
Кабаре в Берліні
Голодомор в ... Україні
«Сильна група за назвою»
Соліст: ГЖЕСКОВЯК
Ходить по світу справжній дурень
Немає з нього жодної користі
Не сіє, не жне, лише ходить
Дурень Божий
Може через штучне добриво
Може був відмінник в школі
Може через радіацію
Ось і дурня… Ось і дурня… Ось і дурня…
Маємо!
Хтось, кому вдалося прочитати книжку до кінця, зрозуміє:
Цей Ярослав не мудрий, а схожий на дерево
Я на це не ображусь, бо так, як юродивий Василь
Затримав Івана Грозного у воріт Пскова,
Так і я бажаю…
Затримати третю світову війну
Може мені не вистачить святості та знань
Але не святі горшки ліплять
Може мені це вдасться… Спробувати варто
ЕПІЛОГ
Мені завжди подобалося бродяжити. Це моя перша природа. З цього можна сміятися, можна злитися, але змінити стару людину все одно важко. Можна лише прийняти. І це також стосується країн, які постаріли.
Росія та Україна мають по 1000 років і залишається тільки побажати їм, щоб на старості віку вони не дурніли, а мали ту мудрість, якої нас навчив великий князь Київський, засновник підмосковного міста Ярослав.
Місто засноване 1004 роки тому і символізує те, що є спільним для України та Росії.
Про що потрібно молитися, так це про те, щоб спільне пам’ятали з любов’ю, а не маніпулювали заради ненависті. Ми всі від Адама і Єви. Американці й африканці, китайці й папуаси. Ми можемо повернутися до єдності, але цю єдність неможливо побудувати під стріляниною автоматів.
Повернемося до початку:
НЕ ВІЙНА, НЕ ПОТВОРНІСТЬ, А МИР І...
КРАСА ВРЯТУЮТЬ СВІТ
Коментар 1
Український читач може здивуватися, навіщо я помістив у цю брошуру історію хлопця, який розстріляв 10 місіонерів та ще 8 своїх земляків. Так, хороше запитання – він був боржником у місіонерів, які врятували його від людожерів. Вони ж навчили його багатьом речам та довірили відповідальну посаду завгоспа всіма справами по господарству.
Він виявився невдячним частково тому, що, прийнявши та засвоївши технічні знання, залишився глухим на духовні уроки. Не засвоївши християнського кореня, не зміг зрозуміти, як поводитись і як користуватися винаходами цивілізації.
Ось і радянським людям важко засвоїти і використовувати на благо гроші, знання та зброю… Всього Росія має в достатку – нафта, золото, алмази… бракує лише духовності, щоб усім цим поділитися. Гординя, спрага мати ще й ще захлинаючись. Згадаймо російську бабу з пушкінської казки, що опинилася з порожнім коритом. Так і Росія докотилася. Своєю жадібністю ризикує втратити все, що вона мала. Насамперед гідність, яка втрачена назавжди. Добре ім'я та земля теж можуть бути втраченими. Подейкують, що у разі перемоги України не стане Росії, як не стало Югославії.
Коментар 2
Кажуть, що Ленін познайомився із біографією святого Франциска. Прочитавши його життєпис на полях книжки зробив замітку: «Світу не потрібна революція – світ потребує святого Франциска». Мабуть, замітка виникла тоді, коли, побачивши плоди своїх діянь, Ленін розчарувався і можливо розкаявся. Кажуть, що після замаху на його життя та крововиливу в мозок він був несамовитий у свої 50 років. Не міг толком порозумітися і про все каявся і вибачався не тільки перед людьми, але навіть перед меблями, що були в кімнаті. Не секрет, що хворий Ленін був під домашнім арештом під наглядом у Крупської.
Ім'я Франциска та його діяння подобаються різного роду пацифістам… У захваті від нього був халіф Аль-Каміль, який дав добро реставрувати всі християнські храми 800 років тому…
У захваті від нього нинішні буддисти-екологи та нинішній понтифік, який прийняв його ім'я.
Пацифістами були німецькі меноніти, яких багато виявилося у Гданську. Звідти емігрували до Саратова, Маріуполя та Бердянська… Тепер же їх багато в Канаді та в Пенсільванії.
Вони, як і свідки Єгови, не бажають брати до рук зброю, вони також побоюються електрики та машин. Живучи серед високої цивілізації, гидують нею і гидують, як і мормони, освітою... Ще їх називають «аміші». Високо цінуються фрукти та органічні овочі з їхніх городів. Але на випадок війни користі від них немає. Адже війни трапляються і захищати Батьківщину, сім'ю, будинок необхідно, і я з цим згоден. Згоден, що Україна веде справедливу битву за свою незалежність. Чого, на жаль, не скажеш про росіян чи рашистів. Краще вже їм стати амішами.
Чесно зізнатися за своєю юністю та дурістю я теж був пацифіст – не хотів брати зброю та приймати присягу в армії. Все це відбувалося на тлі воєнного стану у Польщі у 80-ті роки. Важко було розібратись. Комуністи знущалися з людей. В одному 1984 році нарахували близько ста таких самих як я відмовників – «амішів». Нас судили з поблажками. Я отримав умовно два роки і на радостях вирішив стати семінаристом.
Я дуже здивувався, дізнавшись від настоятеля, що пацифізм – це помилка. За потребою Батьківщину треба захищати. А з нагоди злочинних наказів слід підключати совість.
Коментар 3
Отто Шімек
Пацифізм по совісті
Вище сказано, що українцям пацифізм не підходить, вони б'ються за своє. Ну от хлопцям із Росії, які «понаїхали» в чужу країну, жити по совості гаслом менонітів, амішів та св. Франциска «сам Ленін звелів». Нехай це прозвучить як сарказм чи жарт, але мені здається, що пацанам, які зрозуміють, що вони окупанти, орки та рашисти, все ж таки варто задуматися як їм бути. Наведу історію одного хлопця, австрійця католика, міністранта – помічника священика. Гарний хлопець, син віруючої вдови. В останні місяці 1945 року фашисти призвали шістнадцятирічних через нестачу солдатів. Отто пішов на фронт, пообіцявши мамі, що не вбиватиме. Він встиг відправити додому лише три листи такого змісту. У першому він писав: "Мамо, можеш мною пишатися, я стріляю в небо, нікого не вбив". У другому листі він пише: «Мамо, радуйся. Мене викрили та змушують працювати у в'язниці – стріляти у полонених. Але я так само стріляю в небо». Третій лист: «Мамо, радуйся, я отримав смертний вирок. Я помру, але слово своє дотримаю. Я нікого не вбив, краще вони мене».
Сільські люди з Польщі в так званому Підгалі неподалік Словаччини, здається район Новий-Тарг, дізнавшись історію героїчного хлопця вночі викопали тіло і поховали біля храму, вважаючи його святим. Нехай і неоголошений, але справжній герой другої світової. Сподіваюся, що схожий на нього є й в російській армії.
Коментар 4
Кадировці повернулися разом із бурятами та дагестанцями до старих турецьких тортур, серед яких, окрім зґвалтування жінок, зустрічаються знущання з чоловіків шляхом кастрації…
Хочу поділитися враженнями мого видворення з Хабаровська у вересні 2002 року. Два місяці я жив у приході Токіо в селищі Асада Торор Кавасакі і дав мені притулок місіонер, француз польського походження. Він мені багато розповідав про те, що до мене в його приході ночувала сотня жінок похилого віку з Кореї, вимагаючи компенсацію за знущання часів війни. Японська армія полонила багато молодих дівчат, яких вони називали comfort lady, тобто дівчина для задоволення.
Не секрет, що багато червоноармійців мстили німецьким жінкам, ґвалтуючи їх. Згідно з останніми даними, понад мільйона німок зізналися в тому, що з ними сталося. Незрозуміло скільки з них завагітніло небажаною вагітністю і скільки з них одержало компенсацію від своєї влади. Зрозуміло, що СРСР ніколи ні в чому не признавався. Нікого не карав і нікому нічого не відшкодовував.
Коментар 5
Меджугір'я
25 червня 1981 року почалися об’явлення Богородиці десяти боснійським дітям у парафії святого Якова. Люди прибувають туди з усього світу і багато хто твердить, що бачили чудеса і що пережили звернення. Марія назвала себе Царицею Миру, просила про піст, сповідь і молитву на розарії, як і у Фатімі. Рівно через 10 років я став священиком і отримав можливість поїхати зі студентами до Франції до міста Тезе біля Ліона, де ченці різних християнських деномінацій моляться за мир. 25 червня 1991 року, коли мої прочани збиралися повертатися до Польщі, пролунала новина про те, що в Югославії почалася війна. 10 років діти у Меджугір'ї про це попереджали, і це сталося. Під час цієї кровопролитної та братовбивчої війни слов'ян, найсильніші серед усіх православні серби, які перевершили кількістю солдат і зброї, вирішили провчити мусульманських косоварів і боснійців, католиків хорватів і герцоговинців…
Улюбленим катуванням для чоловіків була знову ж таки кастрація або ґвалтування жінок. Особливо витончене катування – зґвалтування черниць.
У 1995 році в газеті Gosc niepzielny у Польщі з'явилася стаття про черницю хорватку, яка після візиту сербських солдатів завагітніла і вирішила не приховувати своє горе, давши інтерв'ю польським журналістам. Розповіла про те, як родичі та друзі вмовляли зробити аборт і про те, як настоятелька монастиря радила народити дитину і, віддавши до дитбудинку, повернутися до монастиря. Юна черниця здивувала всіх. Вона вирішила народити та виховати! «Цього сербського синочка я спочатку навчу любити нас хорватів, а потім повернуся до монастиря, щоб слов'яни більше не вбивали один одного. Щоб не було воєн!»
Післямова
"Verba docent, exempla trahunt"
(Слова навчають, приклади ведуть)
У цих коротких, часом хаотичних нотатках священик Ярослав
Вишневський має важливе послання: краса врятує світ. Мир - це не відсутність війни чи результат компромісу. Коли всі цікавляться, яку зброю чи санкції використати, щоб зупинити тирана, автор показує в цих лаконічних оповіданнях як мазок пензля у неоднозначних картинах Пікассо, що мир починається в серцях людей. Саме там мусимо його шукати. Отець Ярослав пише як завжди в своїх ессе гостро і неочікувано, трохи недбало і нестандартно. Я знаю, що цей текст був написаний протягом одного дня і ночі, бо часу було мало. «Бо проминає образ світу цього». Тому варто звернутись до цих заміток, до того як почуємо в масмедіа жахливі новини з України.
О. Анжей Бафельтовський SAC,
колишній місіонер на Донбасі
На сьогоднішній день росіян в Україні називають рашистами або орками, і це найм'якіші слова звернення. Якщо йдеться про президента Росії, його американський колега назвав його м'ясником. Грузинський президент Саакашвілі назвав його ліліпутіним. І це лише верхівка айсбергу. Ми змогли б знайти важчі прізвиська. Відомо, що французькою та італійською путін звучить як путана. Це жінка легкої поведінки. І це також дивні збіги.
У книзі Чеслава Мілоша, лауреата Нобелівської премії можна знайти цитату французького посла Кустена, який нібито сказав, що росіяни красиві як ангели і брудні як чорти. Росіяни самі про свою країну кажуть: «Росію розумом не зрозуміти, аршином не виміряти. Росію можна полюбити, в Росію треба вірити». Залишаю читачів із цим питанням та з цією дилемою: Росія – що ж це? Якщо по-людськи міркувати, то це держава-терорист і президент-м'ясник, який не заслуговує на милість і співчуття. В останньому рядку вірша просять вірити в Росію. Щоб це вийшло, треба подивитися на Росію очима фатимських дітей і святої Фаустини, які нагадують нам відомий діалог Авраама з Богом: «Боже, невже Ти погубиш праведного з безбожним? Можливо, є в цьому місті десять праведників?» Замість того, щоб проклинати Росію, давайте помолимося за тих «добрих росіян», щоб Господь Бог дав їм силу скинути путінський режим своїми руками. Не забуваймо, що в цій країні були і є геніальні та святі люди. Шкода, що більшість потрапляла до Сибіру і багато там перебувають і досі.
Танками та грошима війну не зупинити, є більш дешевий та простий метод – метод Ісуса. Коли питали Христа, як виганяти злого духа, він відповідав: молитвою і постом. Давайте скористаємося камінчиками розарію та давидовою пращею. Адже саме так вчинив святий Франциск під час хрестових походів. Саме так ми можемо допомогти Україні та Росії вибратися з цього лиха.
Автор о. Ярослав Вишневський