Виберіть свою мову

Наші пастирі: Частина Третя:
Черниці в Донецьку й у Луганську

 

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКІ СЕСТРИ:

УРСУЛЯНКИ-ДОНЕЦЬК

Польська галузь урсулянок від Серця Ісуса вмираючого. Заснована 100 років тому. Мати Урсула Ледуховська благословенна. Рідна сестра Терези, покровительки місії й Товариства Петра Клавера, а також Володимира, генерала єзуїтів. Кілька років провела в Російській імперії, працюючи в сфері освіти. Якийсь час на примусовій еміграції в скандинавських країнах приєдналася до акції допомоги для польських сиріт, яка проводилася в Данії й Пневах, близько Познані. Там перебувають її реліквії. Призначення громади - піклування над здатною, але бідною молоддю.

1. ФАЛЬКЕВИЧ ГАННА OSU 1956

Старша черниця в Донецьку. Раніше працювала в декількох громадах Польщі й України. Батьки вихідці з Городка Ягелонського. Бачила батьківський дім, але не дозволили їй увійти в нього. Рідний костьол гарний і повернутий католикам, хоча польська діаспора й невеличка.

Батько сестри, Ян, 1922 року народження вчився в гімназії в Грудці. Мама, Марія Лободзець, на рік молодша за батька, росла по-сусідству.

У ті роки «небажаючим» покинути Україну полякам підпалювали будинки й лякали цим інших.

Переїхали в Польщу на «нові землі» в 1946. Поселилися в селі Стара Вида в Зеленогурському воєводстві.

Батько сильно шкодував і постійно бачив сни про Грудку.

Шлюб уклали в 1948. Мали 8 дітей, але живими залишилися лише 5.

Померли Ян, Марія й Ганна.

Брат Антоній живе в місті Тихи й працює на автомобільному заводі. Станіслав і Юзефа залишилися жити по-сусідству з батьками. Дві молодші, Христина, це нинішня сестра Ганна, і Ядвіга, - загинула від спалаху газу в сусідському будинку. Було їй 33 роки, працювала вчителем релігії.

У Церков ходили пішки 3 км, до Тухоли Жарської.

Сестрі в 12 років сильно запали у серце слова з Євангелія: « Іди за Мною»!

В 13 років уперше побачила сестер-черниць. Одна з них пояснила дівчатам, що не настільки важливо яке покликання або професію ми обираємо. Важливо порадитися з Господом, яке покликання він вибрав для нас. З тих пір, молячись про гарний шлюб, молода Христина додавала: «Якщо на це Твоя воля»!

Місцевий священик Юзеф Дратва оголосив одного разу, що бажаючі допомагати священикові у викладанні уроків релігії, можуть пройти дворічні курси для катехизаторів.

У той час сестра Ганна закінчила освіту й працювала бухгалтером. Однак заклик пастиря і його численні молитви, а також проповіді про покликання мали свій результат. Провчившись два роки в Зеленій Гурі й одночасно допомагаючи настоятелеві, вона захопилась урсулянками, які відправили її на послух у Люблін. Там додатково відвідувала католицький Університет. Новіціат був по близькості Познані в Пневах. Потім Бидгощ і навчання у Варшавській Теологічній Академії, магістратура в 1985, по темі Януша Корчака. Перебування в монастирях Щецина, і Слупська.

В 1991 році переїзд на Україну й нові пригоди.

У ті часи сестри співробітничали з отцем Романом із Товариства Христова. Сестри жили на квартирі в бабусі Зосі Водецької. Про затвор і мови бути не могло, тому що туалет був у дворі й пані Зося ночами перетинала територію сестер, щоб добратися до веденої мети.

Ці незручності Господь рясно винагородив численними покликаннями. Зокрема сестрами стали проживаючі в тих краях дівчата: Гелена, Тетяна, Уляна, Еліна.

В 1996 році сестра переїхала в Чернівці, де отець Віктор Антонюк віддав спочатку одну кімнату парафіяльного будинку, а потім верхній поверх.

У Дніпропетровську отець Мартін, який має талант дивувати подарунками, викупив два будинки для приходу й в одному оселив сестер, які спостерігали за храмом. Це був 1997 рік.

В 2000 році сестра опинилася в Дніпродзержинську. Там деякі парафіяни пожертвували квартиру напроти костьолу й сестри поселилися в ній.

В 2002 році сестра Ганна поселилася в Донецьку на квартирі, а через рік звільнився будинок на Комінтерна. По цій адресі сестри живуть донині.

Сестра Ганна досвідчена катехетка, багаторічна місіонерка, одна з піонерок відновлення духовності в Україні.

2. СЛУПЕЦКА КЛАРА OSU 1946

Сестра пенсіонерка.

У Донецьку опікувалася про хворих.

Важкий характер, дуже критична, цікава.

3. ТКАЧУК (Клевачковська) ГЕЛЕНА OSU 1974

Вічна «професка» (сестра, яка дала довічні обітниці), із самого молодшого покоління місцевих сестер-українок. Чудова куховарка. Багаторічна дончанка.

Компанійська, весела, може «вкусити».

Родом з Поділля, з історичного містечка Бар

Батьки - Юзеф і Емілія Залевські.

Їм, відповідно, 61 і 60 років. Старший на шість років брат Гелени - Валентин.

Дідусь Клевачковський змінив польське прізвище на українське Ткачук, щоб уникнути репресій.

Дідусь мами був висланий на Сибір, за те, що заступався за ксьондза, говорив, що «хліба вистачить усім, а ксьондзів може не вистачити.»

В Орден вступила разом з іншими, після короткого контакту із сестрою Євою.

4. ШВЕЦЬ АНЕЛЯ OSU 1978

Парафіяни кличуть її сестра Неллі

Родом із села Мушкатинець. У костьол ходила в Голозубинці, той костьол був відкритий завжди, навіть у радянський час. Прадід сестри був переслідуваний як поляк і висланий у Сибір. Бабуся пережила голодомор. Про воєнний час у сім'ї розмовляють мало, було це лихоліття.

Батько Станіслав 59 років, тракторист. Мама Марія 53 року, секретар у відділі охорони здоров'я. У сестри Анелі є сестра й брат. Старша сестра, Галина, одружена, має двох дітей. Молодший брат, Антон, займається виробництвом пластикових вікон і мріє про створення сім'ї. Покликання прийшло під час паломництва з Кам'янця в Летичів. Розповідає, що вплинула на неї посмішка сестри Гелени, яка теж ішла в тому паломництві. Подібно, як і сестра Гелена, вона з покоління сестер, які вступили в орден у зв'язку з державними змінами й з настанням релігійної свободи в Україні.

Хвороблива, тиха, скромна, 3 роки на Донбасі.

Допомагає в захристії.

5. САВЕНКО ІРИНА OSU 1959

Сама молода за стажем, постулатка.

Пізнє покликання. Родом із Дніпродзержинська. Мама, Реґіна, за походженням полька.

Батько, Георгій, родом з Росії з віруючої сім'ї. У його батька, Данила, було ще чотири брати: Мойсей, Іван, Марко... Існує версія, що вони були старообрядники, що підтверджують біблійні імена, якими нарікали їх батьки. Тато бажав стати священиком, але внаслідок революції в розкуркуленої сім'ї не виявилося можливості відправити Георгія вчитися в семінарію. За освітою Ірина педагог і бухгалтер.

Багато років Ірина заперечувала існування Бога, називаючи себе повною атеїсткою. Це привело її до окультних практик і поступово до духовної смерті.

Не вірячи в Бога, однак, звернулася саме до Нього, щоб допоміг знайти себе. Тоді дивним образом Бог відгукнувся й увійшов у життя Ірини. Прийшла до Бога слідами бабусі. З нею трапилася важка хвороба й смерть. У період важкої хвороби вирішили разом з мамою запросити до бабусі священика й переживали сильно, що «процедура» буде дорого коштувати.

Сходили в костьол і були сильно здивовані, що обряд провели безкоштовно. Ще сильніше здивувалися, коли з'ясувалося, що жінка, яка здавалася їм смертельно хворою, після молитви стала почувати себе набагато краще й прожила додаткових 3 місяця.

Сподобалися їй біблійні заняття в Дніпродзержинському костьолі. Включилася в щоденні служби. Допомагала місцевим урсулянкам і капуцинам в організації сесій «Школи євангелізації». Почула покликання, завдяки черниці з Донецька. Брала участь у сесіях світських місіонерів з Польщі в приходах Донбасу. Доля розпорядилася її покликанням так, що послух проходить у Донбасі, веде катехизацію в Червоноармійську, Макіївці, веде парафіяльну бухгалтерію, чим сильно допомагає приходу.

Добре володіє комп'ютером, займається канцелярською роботою.

 

БОЖОГО СЕРЦЯ ІСУСА - ЛУГАНСЬК

Молодий орден, організований близько 100 років тому в Шленську. Організований з метою піклування над дітьми й важкою молоддю Габріелою Клаузе. Нараховує близько 50 сестер в 4 країнах світу: Німеччині, Бразилії, Україні й Польщі. Головний будинок у Вроцлаві.

1. МІКСА МАРІЯ-РЕҐІНА-МАРІЄТТА CDC 1968

Перша черниця в Луганську.

Природжена місіонерка, вічний мандрівник. Любов до подорожей побрала, імовірно, у своєї мами. Предки сестри Марієтти - вихідці з окраїн Кутна.

Батькам, Яну й Гелені (дівоче прізвище Гурницька), по 73 роки й живуть у Ястрові близько міста Пілки. Тато був водієм. Сестра народилася в 1968 році у Валче. Має шість сестер і братів. Старші: Богдан, Божена і Януш, і молодші: Беата, Дорота й Варвара.

Вступила в Орден в 1986 році, коли прочитала оголошення в газеті «Пшеводник Католицьки».

Працювала у Вроцлаві, Берутове, Новограді-Волинському й у Луганську. Організувала канікули для дітей у Бердянську, а також «оазис» у парафіяльному будинку. Сповнена енергії й задумів. Зараз знову в Новограді-Волинському.

2. НОВАКОВСЬКА АГНЕШКА-АГНЕС CDC 1973

Сестра народилася в місцевості Данілув у Радомському районі, Лодзького воєводства. Мама, Халина, в дівоцтві Вроцлавська. Бабуся, Марія Вроцлавська, дуже молилася, щоб хтось із сім'ї пішов у монастир. Перша про Орден думала старша сестра Божена, знайшла адресу, але злякалася. Агнешка ж вирішила, що раз сестра злякалася, то вона піде перша. Подала приклад сестрі й та через рік теж вступила в Орден. У них ще четверо сестер й братів. Двоє старших: Марек і Дорота й двоє молодших: Мирек і Кароліна.

Божена в монастирі в Пшиленку близько Вроцлава, викладає в школі й за словами Агнешки міркує чи не приїхати їй на Україну. Агнеса в порівнянні з Марієттою, тиха, але не менш активна піонерка. Водить автомобіль. Не боїться життя в екстремальних умовах.

3. БОЧКОВСЬКА НАТАЛІЯ CDC 1979

Родом з Федорівки Новгород-Волинського району, Житомирської області. Мама Ніна народилася в посиланні в Казахстані. Батькові, Валентину, 63 роки. Мама на рік молодша. Обоє вони хлібороби. Виховали вісім дітей. Зі старших близнюків залишилася сама старша Людмила. Імена інших дітей: Валя, Віта, Таня, Неля, Ром, Валик. Сестра Наталя сама молодша. В орден пішла за прикладом сестер, які приїжджали в її рідне село Федорівку. Вступила в Орден в1997 році, «вічна професка».

 

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІ ЧЕРНИЦІ

Орден сестер Служниць Непорочної Діви Марії.

Створений за сприянням василянина о. Єремія Ломницького, о. Кирила Селецького, настоятеля з Жужелян і сестри Йосафати Гордашевської в 1892 році. Працюють в 15 країнах світу серед української діаспори. В Україні 167 сестер. Мають три харизми:

1. Катехизація

2.Опіка над хворими

3.Опіка над церквами

У Донецьку є дві різні за характером гілки ордена: контемплятивні й активні.

 

Контемплятивні Служниці в Донецьку

Будинок Владимирської Богородиці, Донецьк вул. Свидерського, 35

Прихід Божої Матері святого Розарію

Сестри ведуть біблійний кружок. Допомагають одержимим. Мають дві каплиці: святого Йосипа для відвідувачів і святої Терези Дитятка Ісуса у затворі.

Щодня моляться за ті країни де міссіонерствують.

Понеділок: Бразилія-Аргентина

Вівторок: Сша-Канада

Середа: країни колишньої Югославії

Четвер: Польща

П'ятниця: Україна

Субота: Словаччина

Воскресіння: Ватикан ( за всіх ієрархів, місіонерів та ін.)

1. СОЛОДКО МАРІЯ

Сестра з Тернопільської області приїхала в Донецьк на початку 2007 року допомагати при створенні нової контемплятивної гілки ордена.

2. ЦЕГИЛЬ ЮСТИНА

Два роки в Донецьку, уродженка львівської області.

3. ЗЕМОЛЯК КІКЕЛІЯ (Цецилія), Терезиня

Ігуменя контемплятивної гілки й засновниця нового будинку на вулиці Свидерського. Приїхала на Україну в 2000 році із Бразилії. Її предки, Микита й Ксенія Пасечні, покинули Тернопільське село Донахівського району, Трембовлю, в 1896 році. Батьки, Іван Замуляк і Юлія Пасечні, виросли в містечку Прудентополіс і народили 5 дітей. Самий старший, Амбросій, якого дочка Юліана стала черницею. Друга Розалія, третя, покійна Марія. Кікелія (Цецилія) була четвертою дитиною, самий молодший, Мирон, журналіст, дослідник українського минулого емігрантів. У сестри Кікелії є ще дві двоюрідні сестри в ордені, Йосафата Пасічна й  Іонікія Димитришина. З Йосафатой вчилися разом в одній гімназії в Прудентополісі й з дитинства мріяли стати черницями. Йосафата на рік раніше вступила до ордену, ніж Кікелія.

Про своє покликання говорить, що її підтримали священики на колядках. Коли їй було 4 роки священик дав їй на вибір два образки й сказав, що один образок позначає сестер-катехеток, інший служниць і вже тоді жереб випав на служниць.

Три роки пізніше отець Петро Бальцар в аналогічній зустрічі приїхав у рідний дім на конячці. Помітивши як дитина просить освятити старенький розарій, обіцяв, що, якщо вона бажає бути черницею й обіцяє нею бути, то він їй подарить більш «файний» розарій.

 

Служниці Господні Діяльні

Будинок Усіх Святих Українського Народу, Кафедральний прихід, Донецьк, вул. Васнєцова, 1

Сестри ведуть Катехетичний Центр при кафедральному соборі й недільну школу.

1. КОЛЕЩУК ВІРА

Родом з Івано-Франківської області. Вчилася в Чернівцях у технічнім училищі на токаря. У Барі познайомилася із сестрами-бенидиктинками й дуже прагла вступити в цей орден. Мама порадила їй не міняти віри й установила контакт із єпископом греко-католиком, який розповів їй про існування жіночих орденів у підпіллі.

Наближався час легалізації греко-католицької церкви. При зустрічі з Вірою єпископ у розмові із упертою дівчиною послався на документ, підписаний Папою, у якім ішла мова про перехід до інших обрядів. Це остаточно допомогло Вірі вибрати греко-католицький орден.

Незабаром, по прийняттю обітниць одержала запрошення працювати в Донецьку й останні 7 років працює в кафедральному приході, допомагаючи в катехизації місцевим священикам. Сестра живе на другому поверсі чотириповерхового будинку поруч із собором.

2. ПАНАСЮК ЛЮДМИЛА

Сестри-василянки в Криниці біля Олександрівки.

Монастир у стадії виникнення.